Поліпропіленові мішки високої якості в Україні
Для перевезення та зберігання товарів промислового та народного споживання часто використовують поліпропіленовий мішок. У цій м'якій упаковці зручно перевозити сипучу продукцію. Тару у вигляді мішка винайшли ще у ХIХ ст. Тоді їх виготовлення застосовувалася папір, і єдиним призначенням було пакетування бакалійних виробів. Пізніше з'явилися поліетиленові вироби із полімерної плівки, а наступним кроком було використання при виробництві поліпропіленової тканини. Зручність, широкі можливості та довговічність матеріалу гарантували зростаючий попит в Україні на поліпропіленову продукцію.
Переваги поліпропіленових мішків та їх різновиди
Поліпропілен – прогресивний вид матеріалу для виготовлення пакувальної продукції. По-перше, використання такої упаковки скорочує фінансові витрати та економить енергетичні ресурси підприємства. По-друге, експлуатаційні показники поліпропіленових виробів вищі за мішки інших різновидів. Вони стійкі до багаторазових згинання, ударів і не деформуються при падінні або стисканні. По-третє, підбір марки поліпропілену та параметрів тканини дозволяє регулювати проникність мішка щодо газів чи вологи. По-четверте, широкому застосуванню сприяє різноманітність конструкційних рішень.
Поліпропіленові мішки поділяються на кілька типів:
- Відкритого типу. Використовують для борошна чи круп. Бувають із захисним вкладишем із поліетилену. Найбільшою популярністю такі вироби мають при зберіганні цукру, солі або комбікормів.
- Поліпропіленові мішки з клапаном служать для пакування цементу, добрив або іншої гігроскопічної продукції.
- Ламіновані мішки AD pro Tех і AD*STAR коробчастої форми. Вони відсутні шви, а дно прямокутне. При зберіганні вмісту мішок утримує форму. Така конструкція дозволяє полегшити ручні та автоматичні маніпуляції з упаковкою.
- Поліпропіленові мішки з ламінуванням - остання розробка. Виготовляються вони із поліпропіленової тканини, яку тчуть із розтягнутих ниток, орієнтованих за спеціальною технологією. Ламінований мішок зберігає стійкість до вологи навіть у несприятливих умовах (на мокрому ґрунті, під дощем або в умовах підвищеної вологості).
- Ламіновані мішки бувають різних форматів і можуть мати спеціальні властивості. Завантажувальні клапани дозволяють досягти повної герметичності. Для цього після фасування клапан приварюють ультразвуковим приладом спеціальної установки. Для забезпечення оптимальної повітропроникності виготовляють мішки з перфорацією.
Складна технологія виробництва простого виробу
Поліпропіленовий мішок виготовляється з гранул полімеру. Гранули мають бути з характерними властивостями, що визначать експлуатаційні особливості готового виробу. В основному беруть первинний поліпропілен. При певних вимогах до мішка використовується суміш первинного та вторинного поліпропілену. Дуже рідко застосовують чистий вторинний поліпропілен, що видобувається з використаних мішків. Для цього їх очищають, подрібнюють, видаляють забруднення та знову гранулюють.
Процес виробництва мішка з поліпропіленової тканини складається з трьох основних стадій:
- Плоскощілинними екструдерами виготовляється та обробляється поліпропіленова нитка.
- На ткацьких установках нитка перетворюється на рукав поліпропіленової тканини.
- Виготовлення кінцевого продукту на конверсійних лініях.
Перший етап починається зі змішування гранул з різними барвниками та добавками, необхідними для надання мішку специфічних властивостей (наприклад, підвищена міцність на прокол або стійкість до розривів). Для зменшення вартості готового виробу додаються крейдяні концентрати або вторинний поліпропілен. Після цього полімер з домішками надходить екструдер, де під впливом високих температур розплавляється. Потім рідкий полімер гомогенізується і через плоскощілинну головку виходить назовні з апарата плівки. Плівка, що поступила, охолоджується в ємностях з водою і відправляється на порізку. Регулювання механізму різання дозволяє отримати різну ширину смуг. Розігріті поліпропіленові смуги розтягують у довжину та орієнтують, щоб зробити нитки з потрібними властивостями. Охолоджені нитки намотують на бобіни, дотримуючись певного натягу.
Другий етап починається з налаштування круглоткацького верстата. Застосування сучасного обладнання дозволяє регулювати ширину ткацького полотна та ступінь натягу нитки, щоб вчасно запобігти обриву. Нитка заправляють у верстат і човниковим методом ткуть поліпропіленову тканину у вигляді рукава. Щоб мішки не роз'їжджалися при транспортуванні чи складуванні, до полотна додають нитку протиковзання. Після того, як поліпропіленовий рукав готовий, він переходить на ламінатор, де на поверхню наносять шар або суміш полімерів нижчої щільності. Етап ламінування дозволяє покращити зовнішній вигляд мішка. Крім того, відпадає необхідність використовувати у виробі вкладку. Останній етап включає нанесення на поверхню полотна зображення, малюнків, логотипів, інформації про продукт. Відбувається це на друкарському верстаті, який здатний створити зображення з використанням гами шести кольорів.
Третій етап є заключним при виготовленні поліпропіленового мішка. Тут визначається розмір та майбутня конструкція виробу. Спочатку полотно розрізається на заготівлі певних розмірів. Дно майбутнього мішка зшивається товстою ниткою та відбувається формування горловини. Деякі моделі перфорують чи прошивають у них вкладиші. Ламіновані мішки AD*STAR і AD pro Tех не зшивають. На цьому етапі вони піддаються дії спеціальним конверсійним обладнанням
Українці обирають вітчизняну продукцію
У нашій країні почав формуватися інтерес до поліпропіленових виробів з 2000 року. Виробники сипких продуктів усвідомили вигоду використання цього виду упаковки. Спочатку продукцію закуповували у іноземних фірм, проте поступово почали з'являтися українські фірми, які займаються виробництвом поліпропіленових мішків. За оцінками експертів, необхідність у виробах щорічно становить близько 300 млн одиниць. Українські виробники упаковки можуть задовольнити потребу вітчизняного ринку і навіть експортувати продукцію.
Висока конкуренція у цій галузі підстьобує українських виробників вивести на перший план співвідношення «ціна-якість». Тому закуповується європейське сучасне обладнання та використовуються матеріали та сировина, що мають сертифікати якості.
Від купівлі дешевої продукції виробництва Індії, Китаю чи Азербайджану краще утриматися через невідповідність встановленим стандартам.